СповідникиДжерело: с. 165–172. Повний розділ, включно із заключною настановою та словами «Амінь і Богу слава».
Дідусь себе нічим особливим не називає. Дідусь — маленький. Дідусь лише нагадує, як душечку врятувати.
Старець Леонтій
Про віру
Нас рятує жива, діяльна віра. Чудово, що ми чуємо і радіємо Христовому Воскресінню! Але Царства Небесного досягне лише той, хто втілює плоди цієї перемоги над смертю у своєму повсякденному житті.
Ми лише на словах християни, до першої жертви, до реальної небезпеки. Варто нас чимось налякати, як ми відразу відпадаємо від віри. А нам треба так сказати: «Хоч голову з мене зніми — я християнин (християнка)».
Коли учні ходили з Господом, у них були сумніви й невіра, але коли їм Господь послав Духа Святого, вони стали твердими.
Про хрест
Велике значення має хрест: приймаючи їжу, відходячи спати, необхідно все освячувати хресним знаменням. Хрестом оберігаємось — ворогові протистоїмо.
Про тих, хто правильно і благоговійно хреститься, кажуть, що вони лжепророки. Але брехунами є ті, хто вчить зовсім не хреститися.
Будемо прислухатися до тих, хто закликає до Церкви, до молитви, до посту, до любові й лагідності.
Тим, хто недбало хреститься, хто лихословить, — слухають вони чи не слухають — нам потрібно нагадувати, щоб не нарікали в останній день.
Хрест потрібно носити на грудях. Без нього не слід залишатися ні на хвилину.
Кожному дано нести свій хрест: комусь зберігати дівоцтво, а комусь народжувати дітей.
Хреститися потрібно так, щоб відчувалося тіло.
Про гріх
Хто, згрішивши, впав у глибину відчаю, хай кличе: «Візьми мене, Господи, із ями погибелі!»
Йдіть до церкви і щиро сповідайте Господу Богу перед духовником усі свої гріхи. І намагайтеся надалі більше не грішити подібним чином.
Після сповіді людина отримує прощення гріхів, полегшення та духовну радість. Щоб зберегти цю радість, потрібно берегти себе від гріхів, часто осіняти себе хресним знаменням, правильно, з вірою та надією на Бога.
Сьогодні людина розпусна, а завтра покається щиро перед Богом. Ось і стане з останнього перший. Так не будемо ж, дорогі мої, судити ближнього свого.
Про любов до Бога
З Богом завжди, скрізь і з усіма добре. Прощається більше гріхів тому, хто має більше любові. Христос закликає до любові і Бог є любов, а любов покриває багато гріхів.
Про надію на Бога
Коли цілковито будемо покладатися на волю Божу, тоді й свій хрест нести буде легко.
У скорботах необхідно терпіти і смирятися перед волею Божою і всією душею полюбити Того, Хто шляхом випробувань веде нас до добра.
Якщо хто терпить вдовство або сирітство, або інші якісь скорботи, необхідно всім своїм єством покластися на Божу справедливість. Згодом ми зрозуміємо, що ці скорботи були нам необхідні.
Про молитву і піст
Моліться хто як уміє, тільки з чистим серцем.
Молитва, піст і милостиня рятують від смерті. Це сходи до Бога. Головне – утримуватись у словах. Не гнівайтесь і не засуджуйте ближнього, прощайте одне одному, і Господь нас простить. Не сваріться одне з одним, не ворожіть, не чаклуйте, не ходіть до знахарів... Дуже настійно вас прошу: мирно живіть, бо час короткий.
Піст і молитва — це два крила. Птах за допомогою крил здіймається вгору, а людина через піст і молитву підноситься на вершини духовної досконалості. Молитва ранкова і вечірня, перед початком будь-якої справи і після неї, перед прийомом їжі і після неї, подяка Богові за всяке благодіяння — повинні бути обов'язковими в житті християнина. Молитвою охоплюється все життя людини.
Добре, що цей піст проводимо у стриманості, чекаємо Воскресіння Христового, радості... Але ми повинні дотримуватися ще й духовного посту: не сваритися, не клястися, не гніватися на ближнього, не ображати, нікому зла не робити, дивитися по-християнськи на свого ворога. Хто буде так чинити, того Господь у будь-який час охоронятиме.
Якщо є такі, які бажають ревно Богові служити. Таким — триденний піст...
Сама по собі молитва без лагідності та смирення ніякої користі не принесе.
Один мученик йшов на страждання і думав, що винесе всі муки, але коли його поклали на розпечену решітку, він впав у відчай і був готовий відмовитися від подвигу. Але в цей момент він почув голос згори: «Твори молитву». Почавши молитися, він витерпів усі страждання.
Молитва перемагає все.
Молитва є мовленням до Бога. Читання — це Божа бесіда. Коли молишся — ти розмовляєш з Богом. Коли читаєш святі книги — Бог розмовляє з тобою.
Про церковну молитву
Молитися можна і вдома, але в церкві — соборне моління, а тому «відкладемо всяку життєву турботу».
Любіть Церкву, нашу духовну матір. Як казали древні: «Кому Церква не мати, тому Бог не Отець».
Ми знаходимося в життєвому морі. Ной від потопу спасся в ковчезі. А наше спасіння — свята Церква... Потрібно ходити до церкви без всякої ліні, зі страхом. І там повинні ми думати, що прощаємо всім, хто нас чимось образив. Тоді наша молитва буде прийнята. А якщо не бажаємо прощати людям образи, то це ознака того, що ми далекі від спасіння. Як за допомогою корабля припливаємо до тихої пристані, так через Церкву отримуємо вічне спасіння. До церкви треба приходити на початок богослужіння і виходити після відпусту, приклавшись до хреста. Якщо звершується молебень або панахида, то їх теж не слід залишати. Необхідно частіше сповідатися і причащатися Святих Христових Таїн.
Сповідуючи свої гріхи, людина отримує полегшення і духовну радість. Щоб зберегти цю радість, потрібно остерігатися гріхів і часто перехрещуватися, з вірою та надією на Бога.
Бережімо неділю та церковні свята, тоді й Господь збереже нас.
У церкві потрібно стояти уважно, не розмовляти, не оглядатися, не думати про мирські справи, вникати в кожне слово і піснеспів.
Причастя — вершина всіх Таїнств.
Встояти на Божій службі, молячись уважно, — ліки, що зцілюють душевні й тілесні недуги.
Про терпіння
Знайте, що вінці заслуговуються терпінням. Якщо ми не будемо терпіти за Господа, то доведеться терпіти інше, яке доведеться терпіти, але нагороди не буде.
Про гріх осудження
Як нам досягти спасіння? І відповідь дуже проста: не судіть і не судимі будете. Якби ми самі себе судили, то ніхто і не зумів би нас осудити.
Дуже великий гріх має той, хто образить ближнього, принизить подорожнього, осудить священника.
Не можна розділяти священників на хороших і поганих, бо всі вони служителі Божі. Обговорювати і осуджувати їх — великий гріх.
Про чесноту смирення
Смирення і терпіння — це ключі від раю. Хто себе унижує, того Господь возвеличить до неба, а хто себе возвеличує, того приземлить. Якщо нас принижують, треба радіти, а якщо нас возвеличують, треба смирятися і не приймати цієї похвали.
Про свята
Хто порушує неділю, того Бог не благословляє. Коли ми будемо порушувати свята, тоді Господь відніме у нас здоров’я. Бережемо неділю і свята, тоді Господь і нас збереже.
Хто на базар у неділю ходить — душу в пекло вводить.
Про останні часи
Час і все тимчасове хай іде своїм чередом, а ми покликані до боротьби за вічність.
Стійте у вірі, будьте християнами до останнього свого подиху.
Цінуйте кожен день, бо тепер Ноєві дні.
Тіснота, нестатки, гоніння і страждання загострюють почуття людини, відкривають духовний зір до пізнання своєї немочі, дають силу для того, щоб іти спасенним шляхом. Розкіш і розпещеність виривають зі серця святі почуття і заглушають прагнення вести духовний спосіб життя.
Буде перечистка і меч загляне в кожен дім. Після перечистки залишаться люди покірні і смиренні. Несправедливість загине, а правда воцариться.
«Блаженні, коли вас ганьблять», — сказано в заповідях блаженств, і це наш шлях.
Хто неправильно подвизається, той не увінчається.
Час швидкоплинний і тому дуже дорогоцінний. У ньому нескладно спастись і заслужити Царство Небесне — потрібно лише витримати у вірі. Для вірного служіння Богові найкраще вести скромний спосіб життя, не прагнути до висот, не виставляти своєї праведності напоказ, вважати себе «нижчим і гіршим за всіх», створювати в собі людину за образом Спасителя.
«Правильно ставте знак хреста на собі; слухайтеся Церкви; стійте у вірі, як на камені; нікого не бійтеся і нічого не бійтеся; терпіть; зберігайте те, що вам сказано, і будете збережені».
Амінь і Богу слава.